Банківський капітал і Базельська система

Капітал — це частина фінансування банку, яка може поглинати втрати без неможливості повернення вкладників. Здебільшого він надходить від акціонерів. Регулятори встановлюють вимоги до капіталу, щоб банк міг зазнавати втрат і продовжувати діяльність або збанкрутувати без втрат для вкладників і платників податків.

Міжнародним стандартом є Базельський механізм, встановлений Базельським комітетом з банківського нагляду при Банку міжнародних розрахунків. Базельські стандарти не є законами самі по собі. Кожна юрисдикція транспонує їх, іноді із суворішими параметрами, і застосовує до своїх банків.

Три рівні капіталу

Basel III ділить регулюючий капітал на рівні відповідно до того, як надійно кожен інструмент поглинає втрати. Інститут фінансової стабільності і Basel III текст описують їх так:

Рівень	Головні компоненти	Роль
Звичайний капітал 1-го рівня (CET1)	Звичайні акції, надбавка за акцію, нерозподілена прибуток, інші резерви, після вирахування нормативних відрахувань	Найвища якість. Поглинає втрати негайно, поки банк працює
Додатковий рівень 1 (AT1)	Вічні підлеглі інструменти з повністю дискреційними купонами, списані або конвертовані при тригері	Поглинання збитків від продовження діяльності
Рівень 2	Субординований борг з початковим строком погашення щонайменше п' ять років	Капітал, що залишився. Поглинає втрати при розв' язанні або ліквідації перед вкладниками

Капітал 1- го рівня — це CET1 плюс AT1. Загальний капітал — це 1-ий рівень плюс 2-й рівень.

Регулятивні відрахування мають більше значення, ніж очікують багато податківців. Під Basel III, гудвіл та інші нематеріальні активи і відстрочені податкові активи, які залежать від майбутньої прибутковості, віднімаються з CET1.

ЄС CRR виключає програмні активи, які оцінено об’ єктивно, з відрахування нематеріальних активів за певними умовами, отже підхід до капіталізованих технологічних розробок має бути перевірений юрисдикцією. Втрати на початок діяльності також створюють податкові втрати, що переносяться у майбутнє, що може призвести до вирахування відстрочених податкових активів.

Рискові активи

Відношення капіталу виражено у відсотках зважених за ризиком активів (RWA), а не загальної суми активів. Кожну експозицію помножено на вагу ризику, що відображає її кредитний ризик, і додано суми для ринкового ризику і операційного ризику.

Банки можуть використовувати стандартизовані підходи, встановлені регулюючим органом, або, за погодженням, внутрішні моделі. Нові банки майже завжди починають зі стандартизованих підходів.

За Стаття 92 Регламенту ЄС щодо вимог до капіталу, кожен коефіцієнт є відповідним капіталом «вираженим у відсотках від загальної суми ризику». Вимоги до капіталу для ринкового і операційного ризиків перетворюються в суми експозиції на ризик шляхом множення їх на 12.5, що є оберненим від 8%.

Вихідний поверх

Завершення Basel III у 2017 році обмежує переваги внутрішніх моделей. RWA банку повинні бути більшими за його моделювані RWA і становити 72,5% від RWA, розрахованих з використанням тільки стандартизованих підходів, відповідно до резюме високого рівня Базельського комітету. BIS описує перехідні заходи, що діють з 2017 по 2028 роки.

ЄС транспонував нижню межу до статті 92(3) CRR з тим самим коефіцієнтом 72,5% і власними перехідними правилами. Нижня межа в основному впливає на великі банки з внутрішніми моделями.

Basel III мінімальні співвідношення і буфери

Таблиця калібрування Basel III встановлює мінімуми і буфер збереження.

Вимоги	CET1	Рівень 1	Загальний капітал
Мінімальний	4.5%	6.0%	8.0%
Буфер збереження капіталу	2.5%
Мінімальний плюсовий буфер збереження	7.0%	8.5%	10.5%
Діапазон антициклічних буферів	0% до 2.5%

ЄС застосовує мінімуми через CRR Стаття 92 і буфер збереження через CRD Стаття 129, яка вимагає буфера CET1 «рівного 2,5% їх загальної суми ризику».

Як працюють буфери

Буфери не є мінімумами в тому ж сенсі. Банк може використовувати їх під час стресу, але це має свою ціну. Відповідно до резюме FSI, коли буфер збереження падає нижче 2.5%, автоматичні обмеження застосовуються до розподілів, таких як дивіденди, викуп акцій і дискреційні бонуси.

Контрациклічний буфер змінюється між 0% і 2.5% RWAs і повинен бути досягнутий з CET1. Національні органи влади підвищують її, коли вони вважають агрегований кредитний ріст надмірним. FSI зауважує, що збільшення оголошуються до 12 місяців наперед, в той час як зменшення можуть набувати чинності негайно.

Системно важливі банки мають додаткові буфери. Глобальні системно важливі банки отримують додаткову плату, визначену їх системним рейтингом, а національні органи влади встановлюють буфери для внутрішньо важливих банків. У ЄС додаткові буфери системного ризику можуть застосовуватися за CRD Стаття 133.

Стовпчик 2

Наглядові органи додають вимоги, які стосуються певних банків, щодо ризиків, яких не враховують мінімальні вимоги, наприклад, ризик відсоткової ставки у банківській книжці або ризик концентрації. У ЄС ці додаткові вимоги до власних коштів встановлено за CRD Стаття 104a і розташовано між мінімальними вимогами і буферами. Наглядові органи також можуть повідомляти рекомендації щодо додаткових власних коштів за статтею 104b, яка розташована зверху.

Отже, для нового банку загальною вимогою є сума: мінімум, вимога 2- го стовпа, об’ єднаний буфер і будь- які рекомендації. Бізнес- плани, що передбачають лише 8% загального капіталу, не буде прийнято.

Відношення кредитного плеча

Коефіцієнт кредитного плеча — це частка капіталу 1- го рівня, поділена на вимірювання ризику, яке приблизно збігається з бухгалтерськими показниками, з особливим підходом до похідних інструментів, фінансування за допомогою цінних паперів і позабалансових елементів. Цей коефіцієнт навмисно ігнорує ваги ризику. Він є захистом від помилок у вагах ризику і надмірного зростання балансу активів з низькими вагами ризику.

Базельський комітет випробував мінімум 3%, а ЄС застосовує співвідношення кредитного ризику до капіталу в розмірі 3% за CRR Стаття 92(1)(d).

Глобальні системно важливі банки також мають буфер співвідношення кредитного ризику. За завершеними Basel III реформами, він встановлений на рівні 50% від банківського буфера G-SIB, заснованого на ризиках, і повинен бути виконаний з використанням капіталу Tier 1. ЄС застосовує такий самий коефіцієнт у розмірі 50% в CRR Статті 92(1a).

Для банків, які утримують переважно низькоризкові активи, такі як іпотечні позичальники або банки, що інвестують депозити в державні облігації, співвідношення кредитного ризику може зв'язуватися раніше, ніж співвідношення, засновані на ризиках.

Мінімальний початковий капітал для ліцензії

Відношення поточного капіталу відрізняється від мінімального початкового капіталу, необхідного для отримання ліцензії. Початковий капітал — це абсолютний обсяг, який має мати заявник на момент видачі ліцензії.

Юрисдикція	Мінімальний початковий капітал	Джерело
Європейський Союз	Принаймні 5 мільйонів євро; держави-члени можуть надавати дозвіл на конкретні категорії з не менше ніж 1 мільйоном євро після повідомлення Комісії і EBA	CRD Стаття 12
Міжнародний фінансовий центр Дубая (DFSA)	Вимоги щодо основного капіталу в розмірі 10 мільйонів доларів США для фірм категорії 1, які мають право приймати депозити; 2 мільйони доларів США для фірм категорії 2, які надають кредит без прийняття депозитів	DFSA Книга правил, PIB 1.3 і 3.6
Глобальний ринок Абу- Дабі (FSRA)	Вимоги до основного капіталу: 10 мільйонів доларів США для категорії 1 (прийом вкладів); 2 мільйони доларів США для категорії 2	FSRA Книга правил, PRU 1.3 і 3.3

Це базові суми, а не повні вимоги. DFSA PIB 3.3.2, наприклад, вимога до капіталу компанії категорії 1 є більшою з вимог до основного капіталу і її вимоги до ризикового капіталу плюс застосовні буфери.

Інші юрисдикції встановлюють свої власні абсолютні мінімуми у національних банківських законах, а деякі з них встановлюють різні значення для повних, обмежених або цифрових ліцензійних класів. Заявникам слід взяти поточне значення з законодавства самого регулятора або керівництва щодо ліцензування на час подачі заявки, оскільки ці суми змінюються.

Чому законний мінімум рідко є дійсним числом

Наглядові органи вимірюють розмір капіталу з бізнес-плану, а не зі статутної підлоги. ECB's guide to fintech bank license applications стверджує, що ECB і національні органи влади будуть оцінювати, чи може заявник «тримати в резерві достатній капітал для покриття стартових втрат у перші три роки діяльності» і, де це застосовне, витрати на виконання плану виходу.

У цьому ж підручнику наведено приклади ситуацій, у яких може знадобитися більший за мінімальний обсяг капіталу, наприклад, коли новий банк вступає на розвинений ринок з агресивною стратегією ціноутворення. На практиці, розмір капіталу, який повинен виплатити заявник, дорівнює:

1. Капітал для виконання вимог до співвідношення на прогнозованому балансі, включаючи буфери і стовпи 2.
2. Плюс кумулятивні стартові втрати до моменту рівноваги, як під напругою, так і за базовим сценарієм.
3. Плюс буфер управління над усіма вимогами, так що звичайні коливання не викликають обмеження розподілу.
4. Плюс, там де це потрібно, вартість упорядкованого завершення.

Питання, які ставлять контролери щодо капіталу

1. Чи справді капітал був сплачений, і чи його джерело задокументоване та законне?
2. Чи будь-яка його частина залежить від боргу, який підняли акціонери, що могло б створити тиск на дивіденди?
3. Чи можуть акціонери надати більше капіталу, якщо план не виконується, і чи є це зобов'язання достовірним?
4. Які відрахування застосовуються до запланованого балансу, особливо нематеріальних активів і відстрочених податкових активів?
5. У якому моменті в стресовому випадку банк порушує свої буфери, і що зробить тоді керівництво?

Наступна стаття стосується другого стовпа обережності: ліквідність і стабільне фінансування.